Перш ніж приступити до робот з облаштування електромережі, потрібно уважно вивчити Правила Улаштування Електроустановок (ПУЕ). Цей документ регламентує основні положення при роботі з електрообладнанням, завдяки чому досягається безпечність та надійність експлуатації електромереж.
Після ознайомлення з основною документацією можна починати монтаж проводки. Всі роботи з облаштування такої системи можна умовно розбити на декілька етапів, кожний з яких має власні правила.
Тут нам належить вирішити декілька важливих питань:
Прихований спосіб монтажу передбачає вкладання кабелю у спеціально підготовлені виїмки – штроби, які потім будуть обштукатурюватися. Цей спосіб досить трудомісткий, але виглядає більш естетично: зовні немає ні дротів, ні коробів, які можуть зіпсувати вид приміщення. Його можна проводити тільки при первинному облаштуванні проводки або ж при капітальному ремонті приміщення. Після завершення всіх робіт неможливо змінити конфігурацію електросистеми.
Зовнішня електропроводка проводиться шляхом укладання кабелю у спеціальні короби, встановлені на стінах, а також стелях. Цей спосіб більш простий, а також дозволяє змінювати конфігурацію електросистеми у разі потреби.
а. Складання плану приміщень. Можна самостійно скласти план, промірявши рулеткою всі стіни, а можна скористатися копією креслення з техпаспорта на квартиру. Для складання власного плану зручно скористатися папером у клітинку, де одну клітинку можна умовно прийняти за півметра.
б. Визначення місць розміщення меблів. Для того щоб уникнути такої ситуації, коли розетка опиняється за шафою або холодильником, необхідно на схемі позначити передбачуване розміщення меблів. Це дозволить розташувати електроточки у зручних для користування місцях.
в. Визначення місць для освітлення. Необхідно встановити кількість світильників, їх розташування, позначити магістралі для освітлення, місця для електророзподільних пунктів, а також перемикачів.
г. Визначення місць під розетки. Кількість розеток визначається з урахуванням планового розміщення побутових приладів та меблів. Також позначаються розеткові магістралі та електророзподільні коробки.
д. Позначення силових магістралей. Для споживачів понад 2 кВт рекомендується проводити виділені лінії. Це може бути бойлер, електропіч, посудомийка, тепла підлога тощо. Усіх таких споживачів потрібно відзначити на схемі, а також передбачити для них окрему магістраль.
- Всі основні елементи повинні знаходитися у доступних місцях. Вимикачі потрібно встановлювати на висоті 60-150 см від підлоги. Вони повинні розташовуватися так, щоб двері не заважали доступу до них. Також рекомендується розташовувати вимикачі на відстані 10-20 см від дверного отвору.
- Розетки повинні знаходитися на висоті 50-80 см від підлоги. Проводка та всі електроприлади повинні бути не ближче ніж 50 см від печей, опалювальних приладів, труб та інших джерел тепла.
- Проводку слід монтувати на деякій відстані від підлоги – 15-20 см, стелі – 15 см, перекриттів – 5-10 см, дверних та віконних отворів – 10-20 см, газових труб – 40 см.
- Внутрішня прокладка кабелю здійснюється паралельно або перпендикулярно по відношенню до підлоги, повороти виконуються тільки під кутом 90°. Обов’язковим є складання плану з точним розташуванням прихованої електропроводки.
- При прокладанні поруч декількох кабелів необхідно притримуватися відстані між ними не менше 3 мм або ж використовувати гофротрубу або короб для кожного провідника.
- Розведення та з’єднання дротів виконується тільки у електророзподільних коробах. Забороняється напряму з’єднувати мідні та алюмінієві кабелі, а також використовувати необроблені скрутки.
I= P / U,
Де Р – загальна потужність приладів, які планується використовувати (Ватт),
U – напруга у мережі (Вольт).
У типових схемах електропроводки часто зустрічаються такі параметри:
- освітлювальні контури – 3х1,5 мм2 або 3х2 мм2;
- розеткові групи – 3х2,5 мм2;
- споживачі потужністю до 5 кВт (кондиціонери, пральні машини) – 3х2,5 мм2,
- споживачі понад 5 кВт (електроплита, духовка, тепла підлога) – 3х4 мм2.
Використовувати кабель з меншим перетином неможна, тому що це загрожує перенапруженням, зайвим нагріванням, плавленням ізоляції, а також можливістю пожежі.
Також розраховується необхідна кількість та потужність захисного обладнання: УЗВ, дифавтоматів, автоматів, реле напруги тощо.
Цей етап включає в себе:
На даному етапі встановлюється все електрообладнання, а також проводиться його підключення до електромережі. Збирається електрощит, підключається до готової проводки. Співробітниками компанії-постачальника електроенергії виконується підключення вводу електроживлення. Тестування працездатності системи проводиться шляхом почергового ввімкнення автоматів у щитку.
Монтаж електропроводки – справа досить складна та дуже відповідальна. Помилки, прорахунки можуть призвести до непередбачених наслідків та навіть до пожежі, а також жертв. Не варто ризикувати здоров’ям та братися за монтаж проводки власноруч без певного досвіду, а також багажу знань.