Чи добра це ідея, використовувати водяну теплу підлогу у квартирі? До недавнього часу єдиною альтернативою їм було традиційне радіаторне опалення. Зараз, коли вже розроблені й широко застосовуються електричні теплі підлоги, опалювальні пристрої з рідкими теплоносіями стали менш популярні. Але все одно користуються попитом. Тому у цій статті ми розповімо про їх переваги та недоліки, а також про те, як зробити водяну теплу підлогу у квартирі.
Головна перевага – досвід. У жилих приміщеннях досить давно монтують та експлуатують водяні підлоги. Як наслідок, основні технологічні моменти відпрацьовані. Крім того, фахівців з монтажу таких систем достатньо, як й достатньо інформації для тих, хто вирішив самостійно встановити таку конструкцію у себе вдома.
Нинішній рівень розвитку техніки для трубопровідних пристроїв дозволяє істотно спростити монтаж. Як результат, домогтися високого рівня якості з’єднань можна навіть при мінімумі необхідних знань та навичок у виконавця.
Основний мінус – вартість таких опалювальних систем. Труби, набір запірно-ущільнювальних пристосувань, терморегулятори (або термокрани) та інші необхідні елементи конструкції у сумі обійдуться вам зовсім не дешево. А ще може знадобитися котел для системи автономного опалення, додатковий циркуляційний насос, вимірювальні прилади (манометр) для контролю стану системи.
Другий недолік – складність конструкції. Високий рівень розвитку техніки для трубопровідних систем не замінює необхідності у навичках їх монтажу. При цьому як би якісно не було проведено монтаж, ймовірність протікання на стиках все одно існує.
У якості трубопроводу для системи водяної теплої підлоги може використовуватися металопластикова труба або спеціальна поліетиленова труба. Вкладається вона витками у вигляді спіралі або «змійкою», відстань між сусідніми витками необхідно витримувати приблизно 15 см.
У якості нижнього теплоізоляційного прошарку водяної теплої підлоги застосовується екструдований пінополістирол максимальної щільності. Можна використовувати гладкі плити або шиповані. Відзначимо, що прихильників шипованого полістиролу серед професіоналів, які займаються монтажем теплих підлог, відверто мало. Пояснюють це тим, що такі термоізолюючі плити поглинають занадто багато тепла, тому що труба опиняється достатньо глибоко втопленою у канавках на плиті. До того ж у такому випадку практично неможливо використання тепловідбиваючого шару. Як правило, для цього застосовуються фольговані полімерні матеріали. При їх відсутності суттєво зростають втрати тепла через безпосереднє стикання труби й термоізоляції.
Труба вкладається на арматурну сітку й надійно закріплюється на сітці, тільки після цього можна приступати до заливки бетону.
Товщина шару бетону для заливки підлог повинна бути не менше 5 см, щоб конструкція була досить міцною, та не повинна перевищувати 8 см, щоб мінімізувати втрати тепла.
У даному випадку мова йде про можливість підключення до систем централізованого опалення у багатоквартирних будинках. Це допомагає використовувати опалювальні системи більш раціонально. Обігрівальні пристрої такого типу можуть мати різні конструктивні особливості. Розглянемо деякі з них:
1) Спочатку розглянемо кращий варіант для теплих підлог, підключених до системи центрального опалення. У цьому випадку радіатор у кімнаті замінюється теплообмінником, як вказано на схемі. Рідкий теплоносій у системі теплої підлоги не відбирається з загальнобудинкового контуру. При цьому ви не дестабілізуєте загальну опалювальну систему, й немає необхідності відмикати весь стояк у разі яких-небудь протікань у теплій підлозі. А також є можливість ефективного регулювання температури її нагрівання.
2) найпростіша схема водяних теплих підлог у квартирі – нерегульована система обігріву. Виглядає це так, як показано на малюнки нижче:
Цей варіант виконання теплої підлоги підходить для кімнат малої площі. Такі системи характеризують слабка циркуляція теплоносія (води). Для їх оснащення використовують циркуляційні насоси невеликої потужності (у межах 5-10 л/хв), діаметр труби 16 мм, а загальна протяжність трубопроводу не більше 70 см. Однак при такій конструкції теплої підлоги відбувається суттєвий відбір теплоносія з загального стояку. Це шкодить центральній системі опалення. Крім того, якщо ваша квартира підключена у самому початку гілки, то температура теплої підлоги може бути на рівні 45°C. Тому вдаватися до такої схеми підключення не варто.
3) Трохи більш складна конструктивна система з ручним регулюванням подачі води. Схематично даний варіант виконання теплих підлог виглядає таким чином:
У цьому випадку рівень подачі теплоносія у трубопровід регулюється балансуючим краном, та підвищення температури теплої підлоги досягається збільшенням подачі води. Відповідно, зниження цієї температури відбувається при зменшенні її подачі. Мінуси конструкції такі ж, як у попередньої схеми. З цієї причини її також краще не використовувати.
4) Ще більш складна система з термочутливим триходовим клапаном. Схематично її можна зобразити так:
На даному малюнку 3-ходовий клапан позначений К2. Його застосування в такій схемі дозволяє в автоматичному режимі регулювати температурні показники теплої підлоги шляхом зміни потоку теплоносію. При цьому у точці 3 ми отримуємо стабільно високу температуру, що не дозволяє охолоджуватися воді у загальному стояку. Такий варіант конструктивного виконання теплої підлоги дозволяє регулювати її температурні показники. Відповідно, можна домогтися комфортних умов у кімнаті, в якій він встановлений. Але інші проблеми: відбір теплоносію та ймовірна шкода центральному опаленню – залишаються. Тому краще не використовувати таку схему підключення. Шкоди від неї може бути більше, ніж користі.
Якщо ваше житло обладнане власною опалювальною системою, оснастити кімнати теплою підлогою буде важче. Опалювальні контури у цьому випадку укомплектовуються колекторним розподілювачем, приладами для контролю тиску у мережі (манометрами), терморегулюючими пристроями.
У якості терморегуляторів можуть використовуватися термостатичні клапани або терморегулятори з серво-приводами. Конструкція цих пристроїв у обов’язковому порядку включає в себе термочутливі датчики, які встановлюються у трубопроводи. За рахунок зміни їх розмірів та конфігурації по мірі нагрівання (або охолодження) або збільшується подача теплоносія у систему теплої підлоги, або призупиняється його подача. Практикуються також електронні термостати, що оснащуються пристроями програмування, що дозволяє повністю автоматизувати роботу системи опалення.
Оскільки у сучасних умовах продовжують ефективно використовуватися обидва варіанти конструктивного виконання теплих підлог, то однозначної відповіді на це питання немає. Обидві системи мають свої плюси й свої певні недоліки.
Безумовно, електрична тепла підлога обходиться дешевше та має більш просту конструкцію. Відсутність трубопроводів з обов’язковими для них запірно-ущільнювальними пристосуваннями суттєво спрощує монтаж та подальшу експлуатацію опалювальної системи.
Однак використання електричних теплих підлог передбачає необхідність обов’язкового заземлення (або занулення) екрануючого шару нагрівального кабелю. У сучасних багатоквартирних будинках рідко можна знайти справну заземлюючу жилу. Відповідно, використання захисного заземлення частіше неможливе. Доводиться обмежуватися захисним зануленням. У цьому сенсі водяна тепла підлога могла би вважатися панацеєю для квартир. Але якщо у вас немає технічної можливості зробити додаткову бетонну стяжку (а це підніме рівень підлоги на 5-8 см вище), то змонтувати такий опалювальний контур ви не зможете. У цьому випадку альтернативою може бути тепла підлога плівкового типу.
Який варіант конструкції краще, можна сказати, зваживши всі «за» та «проти» у кожному конкретному випадку.
Для підтримки комфортної температури в приміщенні слід приділити час не тільки конструкції теплої підлоги, але і вибору терморегулятора. На нашому сайті можна замовити терморегулятори terneo, гарантія на які діє 3 роки.