Пропозиції по опалювальним системам для житлових і службових приміщень, виконаних у вигляді «теплих підлог», з'явилися недавно, не більше 20 років тому. По суті — це обігрів повітря в кімнаті шляхом тепловіддачі, за рахунок нагріву підлоги до невеликої температури. Вона, як правило, не перевищує 26 – 35 ºС. Через це таке опалення називають низькотемпературним. Більш високі значення температури підлог створюють у більшості людей дискомфортні відчуття на рівні стоп. З іншого боку, невисока температура підлог робить такий нагрів енергетично вельми ефективним. Це особливо відчувається для водяних теплих підлог. Котел нагріває воду всього до 40 ºС. У свою чергу, це призведе до значної величини економії їм палива.
У свою чергу, якщо використовуються електричні нагрівальні кабелі, кабельні мати або інфрачервона плівка, температура теплої підлоги буде мати той же порядок. Різниця полягає лише в тому, що тут для обігріву використовуються не первинні, а вторинні енергоресурси. Струмоведучі жили нагрівальних елементів роблять із спеціально розроблених металевих сплавів. Їх особливість в тому, що при проходженні електроструму він майже повністю перетворюється в тепло.
Якщо перед споживачем постає питання — яку теплу підлогу краще вибрати, компанія DS Electronics пропонує одне з найкращих рішень на ринку — електричні кабельні системи (одножильні RD1, двожильні TIS і RD2) торгової марки RATEY і інфрачервону плівку Luchi. Крім цього, є високоякісні терморегулятори terneo власного виробництва моделей ax, sx, st, s, mex, rtp, pro, sen, a, b і k2.
Зверніть увагу на використання терморегуляторів і програматорів. Адже економія електричної енергії у них може різнитися від 30 до 70 %. А ретельне утеплення покрівель, вікон, перекриттів і стін сприяє зменшенню експлуатаційних витрат на 25 – 40 %.
Зрозуміти, яка електрична тепла підлога краще, допоможе облік характеру підлогового покриття в приміщенні. Відомо, що природний камінь, керамограніт, плитка для підлоги і інші схожі матеріали чудово пропускають тепло. З більшістю деревинних матеріалів (паркет), їх похідних (ламінат), синтетичним лінолеумом, тканим ковроліном ситуація виглядає дещо гірше.
Плитку зазвичай фіксують на шарі клею-цементу товщиною до 10 мм. Попередньо слід виконати кілька допоміжних покриттів — теплової, гідроізоляції та стяжки, що нівелює рівень підлоги. Їх сукупна висота може досягти 75 – 100 мм. При цьому стяжка, а також клейовий шар і плитка грають роль акумулятора тепла. Взагалі він здатний трохи знизити енергоспоживання системи обігріву. З іншого боку, варіант теплої підлоги з плитки та нагрівальними кабелями призводить до деякого зменшення висоти стелі в кімнаті. Якщо це критичний момент, задумайтеся про застосування інфрачервоної плівки. Хоча її все ж краще настилати відразу під ламінатом, паркетом, лінолеумом або ковроліном. У вологих кімнатах басейнів, саун, кухонь, ванн і туалетів використання такої плівки абсолютно неприпустимо.
У висновку слід зазначити наступне. Монтаж теплої підлоги будь-якого типу (водяний, електричний) в стяжку роблять лише в тих місцях приміщень, де людина переміщується або проводить більшу частину часу. Труби, плівку або кабель вкладають не впритул до стін кімнати, а передбачивши зазор між ними до 100 – 150 мм. Там, де стоять меблі, санітарно-технічні прилади, котли та інша техніка обігрівати підлогу немає необхідності. Такі помилки в монтажі призводять до локального (місцевого) перегрівання нагрівальних елементів і виходу їх з ладу.